ua
2019-06-30
Києву потрібно більше мостів. Значно більше!
Далеко не кожна європейська столиця може похвалитися настільки могутньою водною артерією, що перетинає місто. Водночас це і найбільша перепона для значної кількості киян, адже кожен день ми стикаємося із проблемою вранці дістатися до роботи або навчання, а потім, ввечері, доїхати додому.
Більшості мешканців правого берега здається, що лівий берег знаходиться десь неосяжно далеко, а їхні візаві радіють, якщо на форсування Дніпра витратили за день менше години. В чому ж полягає основна проблема подібної ситуації?
Загадка наче із шкільних підручників для молодших класів. У місті із населенням понад три мільйони лише п’ять автомобільних мостів. Скільки знадобиться часу, аби цими мостами скористалися більше половини мешканців у годину пік? Відповідь на перший погляд вкрай очевидна.
Треба взяти до уваги й різні обставини непереборної сили, як називають форс-мажори юристи, а саме аварії, дорожні роботи, чи погодні умови, що також кожен рік неочікувано для водіїв наступають у наших широтах.
Все це призводить до того, що у години пік спроба дістатись з одного берега на інший може перетворитись у кількагодинну пригоду.
Важко порівнювати Київ з іншими європейськими столицями, проте в сусідньому Будапешті з населенням наполовину меншим є вісім мостів через Дунай. Із іншого боку, там навіть близько немає такого жвавого трафіка. І це наштовхує на роздуми іншого штибу - можливо проблема не в кількості мостів?
Для такого мегаполісу як Київ ми маємо безпрецедентно жахливу систему громадського транспорту. Кожного року статистика свідчить про зростання кількості автомобілів на дорогах столиці. Хоча, вочевидь, кияни і без офіційних даних можуть багато і емоційно про це розповідати.
І такий ажіотаж щодо купівлі власного авто, попри відсутність парковок у центрі, цілком зрозумілий - люди намагаються мінімізувати той моральний збиток, який можна отримати в переповненому автобусі чи маршрутці, що повільно просувається нескінченними заторами. У тому ж Будапешті містяни із залюбки використовують надзвичайно розгалужену трамвайну і автобусну міську мережу, що швидко і комфортно доставить вас у будь яку точку міста.
Одним із варіантів дещо знизити трафік у столиці були б перехоплюючі автостоянки. Чимала кількість жителів передмістя по факту так і робить, залишаючи свої машини обабіч доріг на кінцевих станціях метро. Попри прогнозований попит та очевидні переваги для міста, подібної парковки немає ні на одній кінцевій.
Безумовно містобудівна проблема присутня. Проте наше місто вкрай самобутнє за плануванням і на його реорганізацію можуть піти десятиліття. Складний рельєф робить безперспективним будівництво необхідної кількості гілок метро. Тому перше, про що ми маємо думати – це оновлення транспортної схеми і культури громадського транспорту.
Тут, як не дивно, у нагоді може стати приклад далекої Колумбії – у Боготі є окрема смуга для міського транспорту відгороджена від автомобілів, що перетворює тролейбуси на своєрідне наземне метро. У компіляції з іншими швидкими та необхідними діями, що водночас дещо зменшать рух авто центром міста, а з іншого боку сприятимуть розвитку міського транспорту, така ідея не видається занадто радикальною.
Можливо не варто Києву орієнтуватися на європейські столиці, а взяти до уваги успішний досвід мегаполісів на інших континентах, що знайшли рецепт, який матиме успіх і у нас?
Вікторія Сорокова
Архітектор
0%
