ua
2018-07-16
Місце архітектури у виховному процесі
Неможливо зводити інновації виключно до технологій. Винахід — це техніка, а інновація має бути вкорінена в суспільстві. Робота архітекторів полягає в тому, щоб з набору даних і переліку правил виростити інноваційні ідеї та імплементувати їх в суспільство.
Школа індустріальної епохи передбачала відповідний зміст освіти — уніфіковані програми і фронтальний метод навчання. У всіх дітей однакова навчальна програма, яку вони освоюють одночасно, роблячи практично одне й те саме, лише з різним ступенем ефективності. І судять про їхні успіхи, звіряючись з одним загальним списком вимог.
Фабрична метафора школи неодноразово використовувалася в культурі. Згадайте, наприклад, знамениту пісню Pink Floyd — Another Brick In The Wall.
Про сучасні принципи формування навчального закладу
Освітнє послання в житті дитини несуть не тільки підручники та уроки, але також і спілкування з однолітками, позашкільні враження і, звичайно ж, простори, які дитина освоює.
Щоб зрозуміти, який сенс для розвитку дитини у того чи іншого явища і події, необхідно поставити запитання: який досвід отримає дитина, ставши його учасником або спостерігачем? Чому це може його навчити?
Головне, щоб учням було зрозуміло: простір школи створено для того, щоб їм було зручно і цікаво вчитися.
Отже, зараз розглянемо який же освітній зміст може нести простір школи і яким він повинен для цього стати.
Якою має бути будівля школи, де, з одного боку, не принижують значимість особистості учня, а з іншого — дають йому можливості залишатися самим собою, а не вказувати йому, як потрібно поводитися, що бути схожим на дорослого?
Ця будівля має являти собою індивідуальний і вільний суспільно-культурний простір, в якому дитина хоче перебувати, в якому вона може гуляти, вчитися, розвиватися, радіти і грати. Такий простір, який учень буде готовий із задоволенням освоювати з власної волі.
Які основні критерії такого будинку і якими є тенденції будівництва сучасних шкіл?
1. ВІДКРИТІСТЬ
Навчання в школі, як і життя за її межами, — це не подорож на самоті, а спільна діяльність. І школа повинна відображати це — для всіх учнів і вчителів будівля має бути спільною, доступною, відкритою.
Звісно, всі ми росли в школах радянського типу. І нам дуже хочеться відійти від цього типу шкільного коридору, де практично немає світла, де все затиснуте і де коридор — це просто прохід від одного місця навчання до іншого. Як правило, в цих довгих коридорах ще стояли вчителі, які забороняли бігати та всіляко взаємодіяти учням між собою.
Один з базових принципів відкритості полягає в тому, щоб забезпечити доступ до всіх навчальних приміщень і дозволити учням освоювати їх у вільний час. Класи не мають бути закриті на замок так, ніби їх мешканцям є що приховувати або чого соромитися.
Все, що побудовано для розвитку дітей, має бути їм доступним. Саме так вони та будуть швидше та якісніше пізнавати навколишній світ.
Водночас кожен з нас має право на особистий простір і потребу в ньому. І шкільна будівля має забезпечити можливість усамітнитися, побути наодинці зі своїми думками або поговорити з кимось тет-а-тет.
2. ПРОСТОРІСТЬ
Внутрішній устрій сучасних шкіл може здивувати непідготовленого глядача тим, наскільки там просторо, наскільки багато там нефункціонального місця, яке просто тішить око.
Такий підхід до шкільної архітектури набагато більше відповідає світовідчуттю сучасної людини. Навіть у великих, економічно потужних і, здавалося б, наскрізь прагматичних містах ми шукаємо непрагматичну альтернативу: такі місця, де можна відволіктися від метушні, де можна насолодитися естетикою і отримати чисті емоції від вільного простору. Щільність забудови та інтенсивність трафіку сприяє такому пошуку.
Безумовно, в просторому приміщенні більше краси, але не для всіх дітей просторість автоматично означає комфорт. Навпаки, є діти, які губляться в таких просторах, яким в них погано. Наприклад, це діти з розладами аутистичному спектру.
Для забезпечення інклюзивності із цими дітьми потрібна особлива робота з адаптації до таких великих неконтрольованих просторів. І, знову ж таки, виникає потреба у диверсифікації простору — щоб разом із загальною відкритою територією для дитини був доступний простір з камерною обставиною.
3. МОБІЛЬНІСТЬ
Нам дуже хочеться подолати надфункціональність, прив’язку до інтер’єру і до освітньої мети, які завжди були в класичному кабінеті.
У школах з мобільним внутрішнім інтер’єром дитина і вчитель можуть змінювати простір під себе — все пересунути і переставити, як їм потрібно. У предметів немає свого місця, воно з’являється в разі потреби.
Звичайно, не йдеться про перестановку стільців і парт в класичній школі — там це, в першу чергу, мука і фізичне навантаження, а не освітній інструмент.
Проте й у мобільності є зворотний бік. Багато дітей і вчителів трапляються труднощі: вони не розуміють, що робити в цих просторах, як пристосувати їх під освітні завдання.
Мобільне середовище вимагає від дитини постійних роздумів про те, як його використовувати, тоді як у стандартному кабінеті така адаптація і трансформація простору під себе не потрібна.
4. КРЕАТИВНІСТЬ
Ще недавно всі кабінети були абсолютно однакові, в яке би місто України ми не приїхали. Для нас, в АIММ, дуже важливо, щоб дитячий освітній простір був креативним і унікальним.
Сучасна школа прагне відрізнятися від інших шкіл, а також щоб усередині мати функціональне різноманіття. Безумовно, індивідуально спроєктована будівля і захоплюючий простір, який дитині буде цікаво дослідити, — це важливий освітній тренд.
Але у креативу теж має бути певна межа — межа розумності. Освіта — це також і засвоєння норми, звикання до функціонального використання того чи іншого простору, предмета.
Знову ж, діти з особливостями розвитку стикаються в «занадто креативному» просторі з адаптивними проблемами, вони не розуміють, чого від них вимагають і як використовувати інтерфейс, що їх оточує.
5. ECO-FRIENDLY
Філософія «зеленого будівництва», безумовно, увійшла і в проєктування навчальних закладів. Серед передових тенденцій створення шкіл-парків. Посеред великих мегаполісів потреба в тому, щоб діти були оточені природою, є ще більшою.
Архітектура і ландшафтний дизайн переплітаються з процесом навчання. Так, активне озеленення та науковий підхід до благоустрою допомагають наочно продемонструвати природний кругообіг і очищення води (приклад: середня школа Sidwell Fiends School у Вашингтоні, США).
Також можуть використовуватися системи енергозбереження, світло- і тепловловлювальних і віддзеркалюючих прийомів, які служать одночасно і навчальним посібником. Спостерігаючи за роботою і регулюванням всіх цих екологічних систем залежно від погоди і пори року і активно беручи участь в цьому процесі, учні на власному досвіді пізнають важливість дбайливої і розумної «співпраці» з природою.
ВИСНОВКИ: у всьому потрібен баланс
Як би не хотілося наситити будинок навчального закладу усіма передовими нововведеннями, варто від цього утриматися.
По-перше, необхідно детально опрацювати технічне завдання. По-друге, особливу увагу приділити соціології, в якій буде розташовуватися школа, і проєктувати її, враховуючи особливості регіону та його подальшого розвитку. По-третє, до введення в експлуатацію школи — налагодити тісний контакт з учителями, щоб вони в точності знали і розуміли завдання та функції кожного приміщення.
Звичайно, є п’ять золотих правил під час проєктування будівлі. А саме обов’язково необхідно дотримуватися балансу:
• відкритості та психологічної захищеності;
• публічності та можливості усамітнення;
• приватності і можливостей самодемонстрації;
• свободи руху і логічних обмежень;
• функціональності і креативності у використанні простору.
З чим ще слід бути акуратніше, так це з кольором.
На жаль, в наших пострадянських країнах склалося впевнене переконання, що яскраве і навіть недоладне — саме те, що найбільше підходить дитячим просторам. Однак це просто спроба піти в іншу крайність. Після масового будівництва типових шкіл із залізобетонних конструкцій, що мали сірий і відверто похмурий вигляд, українські школи стали розфарбовувати в кислотні кольори, зовсім забувши про естетику і психологію кольору.
Досвід зарубіжних колег показує, що краще робити внутрішнє оздоблення школи досить нейтральним, і не треба боятися холодних кольорів і природності дерева, каменю або металу.
Також потрібно розуміти, що освітній ресурс можуть мати такі елементи будівлі, які зазвичай не розглядаються як освітні інструменти. Сучасний тренд — це не тільки перетворення освітнього простору класу на щось складніше, але й перетворення сходів, коридорів, актових залів на повноцінні освітні простори.
Освітні зони в коридорах і залах створюються за допомогою ізоляції ділянок простору — ширмами або іншими мобільними вертикалями. В освітніх куточків і стендів величезний потенціал, бо вони постійно оточують дітей, звертають на себе увагу, слугують додатковим джерелом для самоосвіти.
Що стосується актових залів, то традиційно увага в них приділяється лише сцені і глядацьким місцям. Щоб шкільний театр став повноцінним освітнім простором, потрібно пристосувати його для найрізноманітніших потреб. Зокрема, обов’язково слід зробити так, щоб глядацькі місця могли прибиратися зручно та швидко і зал перетворювався на відкритий для експериментів майданчик.
CLEVER KIDS. Особливості та інновації.
Цей дитячий садок і школа розраховані на 100 місць для дітей від 3-х до 6-ти років, і чотири класи з 1-го по 4-й. У комплексі є басейн з процедурними. Усі приміщення басейного комплексу з’єднуються ліфтом з іншими поверхами для комунікації дітей з інвалідністю.
У нашому багатофункціональному навчальному комплексі є спортивні та актові зали, медпункт і бібліотека, а також кімнати всебічного розвитку дітей.
Для першокласників виділений окремий вхід. На території комплексу технічні входи повністю ізольовані, а вхід на територію має периметр, що охороняється.
До принципів відкритості можна віднести зміни в розумінні азів викладання. Акцент зміщується з лекції, де вчитель говорить, а діти слухають, на постійне спілкування дітей, їхню роботу в парах та групах за сприяння викладача.
Відповідно до навчальних методик акустика в навчальних закладах у світовій практиці стає невід’ємним критерієм комфорту. Адже якість навчання зростає зі зменшенням шуму в групах.
У проєкті саду не тільки витримані нормативні акустичні вимоги (розташування інженерних установок, матеріали стін тощо), а й опрацьована акустика навчальних приміщень, шляхом використання звукопоглинальних матеріалів на стелях і стінах.
Планувальне рішення приміщень груп з простором, який перетікає в навчально-ігрову зону і простір денного відпочинку, дозволяє істотно збільшити простір групи. Використання мобільних перегородок дозволило значно оптимізувати простір.
Мобільність, найчастіше, не належить до типових і дешевих рішень, але на прикладі поліфункціонального залу, який завдяки мобільній перегородці дозволяє приміщення із закладеною основною функцією залу для глядачів у 200 м², за короткий час перетворюється на два рівноцінні і автономні приміщення з функціями танцювального класу і спортивного залу, має свою виправданість.
Цей прийом дозволяє використовувати простір весь рік, і цей факт сприятливо позначається на енергетичних ресурсах, оскільки опалення цього приміщення в холодний сезон, навіть тимчасово, відключити не можна, а в разі його постійного використання в режимі низького споживання немає сенсу.
Навчальний простір має бути особливо спрощений, аби виключити асоціативну дію дитячого мозку, для цього ми відходимо від нестримного строкатого декору, який звикли бачити в дитячих просторах. Під час навчання він є недоречним. Вишукані кольори в інтер’єрі більше сприяють формуванню власних образів дитини. І, що не менш важливо, тонкого смаку.
Перевага надається матеріалам з посиланням на природне, натуральне.
Беручи до уваги норми інсоляції, слід врахувати, що приміщення, де діти перебувають багато часу, звернені на південь, відповідно тепла гамма (як це також зазвичай прийнято) є недоречною, краще звернутися до нейтральних кольорів з холодної палітри і в якості акцентів. До того ж психологія колористики, говорить нам, що ці кольори допомагають зосередитися, а отже й краще сприймати інформацію.
0%
